Парасолька танцює на підвіконні, розмовляючи з годинником, який забув показувати час, але пам’ятає смак полуничного морозива. Стілець у кутку мріє стати диригентом оркестру з чайників і ложок, а підлога слухає шепіт уявних хмар. Книга без сторінок читає сама себе вголос, поки дверна ручка вирішує, що бути сонцем значно цікавіше. Картопляний дракон малює квадратні веселки, а тінь вчиться грати на акордеоні з води. Дзеркало дивиться на всіх, окрім себе, і кіт у капелюсі записує в щоденник запахи. Усі речі сперечаються про сенс кольору, забуваючи, що сенсу взагалі немає. -